Виїзд з Києва
Переїзд у Лохвицю. Огляд головних пам’яток. Найвідоміша пам’ятка міста – Благовіщенська церква. Храм є історичною та архітектурною пам'яткою 19 століття. Це найцінніша і найдавніша мурована споруда у місті. Церкву в Лохвиці збудували у 1740 році. Вперше вона згадується в описі Чернігівського намісництва у 1783 році. Храм був дерев'яним і розташовувався біля оборонного валу міста поблизу Шиянської брами. У 18 столітті церква згоріла у пожежі.
Лохвицька Благовіщенська церква збудована у стилі класицизму. Будівля вирізняється лаконічними формами і стриманістю. Храм має один купол, який опирається на пілони у вигляді арок. Вхід до храму виконаний з фронтоном. Стіни покриті унікальними давніми розписами на біблійну тематику. Вікна виконані з дерева у формі арок, у нижній частині – прямокутні. Біля церкви розташована чотириярусна дзвіниця. Її стиль повторює архітектурні риси храму. Унікальним є давній іконостас з царськими воротами, який прикрашений бароковою різьбою.
У 19 та на початку 20 століть у Лохвиці, як і у більшості українських містечок, майже половину населення становили євреї, причому у центральній частині їх була абсолютна більшість. З того часу у місті збереглися житлові будинки, будівлі єврейських шкіл та синагоги.
Недалеко від синагоги, між вуличками, які колись були єврейськими, збереглася будівля торгових рядів 19 століття. Вони і нині виконують свої первісні функції – тут торгові точки.
Переїзд у Гадяч. Оглядова екскурсія містом. Знайомство розпочинається із Замкової гори – одного із найвеличніших місць, яке таїть у собі безліч секретів. Знаходиться на території колишнього замку Гадяцької полкової фортеці. За переказами місцевих краєзнавців та легендами, саме тут розташовувався замок гетьмана Івана Брюховецького. За архівними джерелами у 1812 році руїни колишнього замку були реконструйовані під в’язницю, в якій довелося сидіти Олені Пчілці. Нині тут знаходиться Гадяцьке аграрне училище, колишня однорічна сільськогосподарська школа.
Оглядова екскурсія в історико – краєзнавчому музеї. З цікавою історією цього краю можна познайомитися в історико-краєзнавчому музеї, число експонатів якого постійно зростає і проводиться активна краєзнавча робота. Тут зібрано дуже багато експозицій, що розповідають про народні українські традиції, розвиток Гадяцького краю, творчість сім’ї Драгоманових і інших відомих людей, чиє життя було пов’язане з цим містом.
Козацьке підземелля 17 ст розкриває свої таємниці. Частина старовинних козацьких ходів, якими пронизаний увесь Гадяч, відтепер відкрита для відвідувачів. За важкими дверима, які імітують давні ворота, спуск у підвал веде у дві кімнати, які дихають вологим повітрям давнини. Відвідувачів зустрічає імпровізована виставка уламків гончарного посуду та скляних пляшок, шмат колони із пісковика та план підземелля.Багатьом експонатам немає аналогів у Європі. Є тут, наприклад, кам’яна брила вагою півтора центнера, на якій залишився відбиток ноги давньої людини. Кажуть, що камінь має чудодійну силу, а сам відбиток вночі випромінює ледь помітне сяйво.
Також цікавим в місті є музей «Молотка». В музеї зараз понад 200 експонатів. Від найдавнішого – кам’яного молотка до найсучаснішого.
Відвідування урочища Зелений Гай. Серед місць, пов’язаних із визначними особистостями Гадяччини, чи не найвідомішим є урочище Зелений гай. Саме тут знаходилася садиба родини Косачів, де тривалий час проживала Олена Пчілка з родиною. Та історія урочища найтісніше пов’язана із життям і творчістю Лесі Українки.
Переїзд в Сари. Огляд Свято-Покровської дерев’яної церкви. Історичні джерела та перекази старожилів свідчать про те, що Свято – Покровська церква села Сари є одним із найстаріших храмів Гадяччини. У храмі знаходяться мощі Києво – Печерських святих, вмч. Варвари, вмч. Федора Тирона та інших святих, список чудотворної ікони Божої Матері «Утоли моя печали».
Обід
Переїзд в Плішивець. Огляд Покровської церкви. Перші письмові згадки про с. Плішивець датовані початком XVIII століття. В цьому селі, знаходиться важливе надбання української національної архітектури – Покровський храм. Це єдиний в Україні мурований дев'ятибанний храм, що зберігся до нашого часу. Свято-Покровська церква збудована на горі, з якої відкривається краєвид на річку Псел. Храм створили за сприяння архієпископа Парфенія (Левицького) у пам’ять про його батька, який у селі Плішивець 30 років був священником.
Переїзд у Бобрик. Окрасою села Бобрик є будинок Масюків – знаменитої козацької родини. В 1805 - 1807 рр. було побудовано палац в стилі російського класицизму, його спорудження пов’язане з іменем Семена Прокоповича Масюкова – предводителя повітового дворянства. Красивий палац зберігся до нашого часу і вже більше 80-ти років використовується як школа. Є тут і залишки парку.
Переїзд у село Веприк. Огляд Успенської церкви. Церква Успіння Пресвятої Богородиці побудована в 1821 році, є пам’яткою архітектури національного значення.
Святиня оформлена в стилі ампір. На стінах споруди розміщені карнизи з модильйонами, фасад прикрашено чотириколонними портиками. Чотири групи величних колон утримують масивний дах арок і ставний напівсферичний купол. Зі східного боку храму знаходиться давньоримський архітектурний ордер, західна ж сторона декорована колонами на три нефа. Всередині церкви красуються унікальні ліпні розетки. У кількох метрах від церкви зведена мурована двоярусна дзвіниця.
Повернення до Києва
